My twenties and twenty-one years/Мої двадцять та двадцять один рік(En/Ua)

1-ше фото фіксує мій 20 день народження, який я зустріла в рідних краях рано прокинувшись (щоб ніхто мене з сім'ї не вітав) пішла на пробіжку. Потім повернувшись, поснідала та направилася до своєї кімнати робити справи по навчанню. Пам'ятаю, як прикидалася, що сплю аби мене просто ніхто не вітав з близьких. Оце я люблю це "свято"
Весь день я провела в навчанні та отримання дзвінків, від родичів, яких останній раз бачила в сивому дитинстві й особливо їх не пам'ятаю 😅 Що до речі було дивним, адже раніше вони до мене не телефонували. І тільки, як виповнилося 20, вирішили нагадати про себе дзвінком.
До самого вечора це вже майже скінчилося, тому , щоб трішки освіжити голову, вирішила піти випити кави в нове кафе, яке відкрилось нещодавно в моєму селі.
А потім вирішила спостерігати захід сонця й думати про те чи доживу я до 21 року? Що мене чекає? Чого нового я навчуся? А чого почну боятися? Чи будуть млинці моєю улюбленою стравою й надалі?

The first photo captures my 20th birthday, which I celebrated in my native vilage by waking up early (so that no one from my family would congratulate me) and going for a run. Then I came back, had breakfast and headed to my room to do my homework. I remember pretending to be asleep so that no one from my family would congratulate me. That's what I love about this "holiday" .
I spent the whole day studying and receiving calls from relatives whom I last saw in my childhood and don't really remember them 😅 Which, by the way, was strange, because they had never called me before. And only when I turned 20, they decided to remind me of themselves by calling.
By the evening it was almost over, so to clear my head a little, I decided to go for a coffee in a new cafe that had recently opened in my village.
And then I decided to watch the sunset and think about whether I would live to be 21. What is waiting for me? What new things will I learn? What will I start to be afraid of? Will pancakes still be my favorite dish in the future?

2-ге фото: день народження в 2024.
Його я зустріла з коханою людиною. В тиші та гармонії. Без телефонування та прикидання.
До речі в мого коханого теж в цей день, день народження (оце джекпот, мити посуд доведеться тільки один раз).
Активності, як такої не було. Ні пробіжки, ні спортзалу. Тільки відпросилася з роботи і все, цілий день провела в обіймах чоловіка якого кохаю.
Оглядаючись назад і підсумовуючи, що відбулося за рік(так-так, відчую себе крутим блогером і зроблю коротенький підсумок змін та бажань на цей рік)
Якщо дивитися не глибоко та поверхнево то моє життя можна сказати, що майже не змінилося.
Але. Є але. Яке ігнорувати не можна.

2nd photo: birthday in 2024.
I celebrated it with my beloved one. In silence and harmony. Without calling and pretending.
By the way, my beloved's birthday is also on this day (that's a jackpot, I'll only have to do the dishes once).
There was no activity as such. No jogging, no gym. I just took off work and that was it, I spent the whole day in the arms of the man I love.
Looking back and summarizing what happened over the year (yes, I'm going to feel like a cool blogger and make a brief summary of changes and desires for this year )
If you look not deeply and superficially, my life can be said to have changed almost nothing.
But. There is a but. Which cannot be ignored.

Знайшла кохання всього свого життя. І тепер він невід'ємна частина мого життя.
Офіційно працевлаштувалася на роботу. Оформила собі трудову книгу!(працюємо на стаж та пенсію, якщо вона взагалі в мене буде). І змінила вже другу роботу. Працювати на державу, буває дуже складно.
Здоров'я. Пу-пу-пу-пу-пу, тут навіть не знаю, що й казати. Старію. Все. З кожним роком все більше проблем та "приколів", але то таке, буду підтримувати стабільність, щоб точно не загнутися.

Світогляд. Тут зміни також відбулися. Багато чого стало не так мене тривожити, зрозуміла, що є речі на які я повпливати не можу. Ні фізично, ні фінансово, ні морально. Але ще не кінець життя, доб'ємося такого в житті.

I found the love of my life. And now he is an integral part of my life.
I officially got a job. I got my work record book! (I'm working for seniority and a pension, if I ever get one🥲). And I changed my second job. Working for the state can be very difficult.
Health. I don't even know what to say here. I'm getting old. That's it. Every year there are more and more problems and "funnies", but that's just the way it is, I'll keep it stable so that I don't bend over.
Worldview. There have been changes here as well. Many things began to worry me less, I realized that there are things I cannot influence. Neither physically, nor financially, nor morally. But it's not the end of life yet, we will achieve this in life.

І так до 21-го року я дожила. Мене чекало зростання, що фізично, що морально, та навіть фінансово. Навчилася працювати в команді та знаходити вирішення питань за декілька годин, а якщо дуже терміново то навіть за декілька хвилин. Почала боятися, того, що раніше 45 хвилин так довго тривали, а зараз 9 годин на роботі проходять надто швидко. Час, він тікає, а я старію. Так, я все ще обожнюю млинці, і навіть поліпшила рецепт приготування для себе цієї страви.

And so I lived until I was 21. I had a lot of growth ahead of me, physically, mentally, and even financially. I learned how to work in a team and find solutions to issues in a few hours, and if it was very urgent, even in a few minutes. I began to be afraid of the fact that 45 minutes used to take so long, and now 9 hours at work pass too quickly. Time is running away, and I'm getting older. Yes, I still adore pancakes, and I have even improved the recipe for making this dish for myself.